Ольга ЧервонаБагато років тому ви почали вчити наших дочок і синочків старанно виводити палички і гачечки, додавати і віднімати, читати їх перші книжки. І ось перед нами стоять дорослі юнаки та дівчата, гарні, сильні, а головне, розумні.
Педагог, учитель – це не просто професія. Під цим поняттям ховається людина, яка зберігає шкільні традиції. Мало просто отримати педагогічну освіту. Для цієї професії необхідно покликання. Адже перед кожним вчителем стоїть непросте завдання – закласти основи світогляду підростаючого покоління. За родом своєї професії, вчителю доводиться постійно контактувати з людьми. А в цій справі не обійтися без величезного терпіння і вміння розуміти. І в цей день ми просто не можемо не подякувати всім своїм вчителям за те, що вони так багато років працювали над нами, передавали свій досвід, мудрість і знання, ділилися добротою. Спасибі вам за це величезне! І, адже, ви продовжували залишатися промінчиками сонця, навіть коли ми засмучували вас або погано себе вели. І за це просимо нас вибачити. З упевненістю говоримо, що більше так робити не будемо!
Як багато включає в себе всього одне слово і всього одна людина – вчитель. Синонімами цього слова є поняття друг, наставник і товариш. Точніше і не скажеш! У своєму світі ви зберігаєте знання і життєві цінності, які з року в рік передаєте підростаючому поколінню. Тому, ми хочемо подякувати вам від щирого серця за такий непростий, а іноді і зовсім тяжка праця. Не віриться, звичайно, але ці дорослі люди перед вами – це вчорашні малюки. Для нас настав той урочистий момент, коли ми ступили на поріг нового життя. І в момент прощання, як ніколи, хотілося б висловити подяку за вашу терплячість і увагу. Тільки зараз ми усвідомлюємо, яка праця вам потрібно було виконати. І навіть трохи сумно від того, що ми не цінували і не помічали цього раніше! У будь-якому випадку, ми хочемо сказати вам спасибі за все! До побачення!
Ось і настав той довгоочікуваний для нас момент. Він віддається в нашому серці урочистій мелодією. Разом з тим, нам сумно і ми сповнені жалю. Ми залишаємо стіни рідної школи. Ці роки вже не повторяться і їх ніяк не повернути. У минулому залишаються прекрасні шкільні роки, коли нас прощали за наші вчинки, брали помилки; коли завжди намагалися зрозуміти і допомогти, вчили і підтримували. Для нас школа – це не тільки місце, де ми отримали знання. Це дійсно наш другий дім. Хоч це і банально звучить. А ви нам, наш дорогий учитель, стали практично як член сім’ї. Найчастіше ми не розуміли вас і збирали образи. Нерідко навіть самі ображали вас. Хочемо попросити за це вибачення. Тоді ми були ще дурними дітьми. Ви завжди були поруч. І не тільки для того, щоб навчити писати, рахувати і читати. Ви навчили нас набагато більшого – думати, замислюватися, відповідати за свої дії, аналізувати. Спасибі вам велике за це!
